Цікава зустріч відбулася нещодавно в Зубівському НВК. Завдячуємо нею директору Миргородського літературно-меморіального музею Давида Гурамішвілі Тетяні Діденко та науковому співробітнику музею Наталії Годун. Саме вони організували та провели дійство, присвячене видатному синові грузинського народу, якого, без сумніву, можна вважати нашим земляком. Давид Гурамішвілі є одним із тих поетів, творчість яких виходить за межі національної культури і стає надбанням інших народів. Книга його поезій «Давитіані» дістала визнання у багатьох країнах світу. Цього року відзначатимемо 310 років від дня народження поета.

     Так сталося, що наше село досить тісно вплелося у життєвий та творчий шлях Давида Гурамішвілі та стало, разом з Миргородом, другою батьківщиною для видатного поета ХVІІІ століття, чия поезія сьогодні – невід’ємна сторінка великої книги світової літератури. Більш, ніж півстоліття його життя пов’язано з Україною. А останні 32 роки він прожив на Миргородщині. І, ніби дякуючи за це, славетний грузинський поет осяяв своєю творчістю наш край, створивши тут славнозвісну «Давитіані» - безсмертну книгу поета-гуманіста, патріота, філософа.

     З інтересом слухали Зубівські школярі розповідь Тетяни Георгіївни про життя митця. А було воно дійсно не з легких. Народився Давид Гурамішвілі у суворому 1705 році в селі Сагурамо. Тяжке дитинство, опалена війною юність… У 1723 році його рідне село вщент зруйнували вороги, а у 1728р. юнака викрали лезгини, щоб продати в рабство, і вивезли з Грузії, до якої він вже не повернувся.

     Але ще цікавіше стало присутнім, коли наші шановні гості представили театралізоване дійство про традиції та звичаї грузинського народу, його моральні цінності. Вразили інсценування казок та притч у виконанні Сергія та Катерини Кузнєцових, Лариси Гараган, Сергія Соболєва, Наталії Путілової, Олени Курінної, Ольги Шульги, Ірини Таран, Олексія Гармаша. Оплесками супроводжували діти казки про хоробрість, працьовитість, синівську любов до батьків. Переглянувши їх вкотре пересвідчуєшся, як багато спільного в українського та грузинського народів. Цікаво було почути учням і звучання найбільш вживаних слів та фраз грузинською мовою, побачити національні танці.

     Згадали ми і про ще одну яскраву постать, яка пов’язує Україну із Грузією – нашу відому співвітчизницю Лесю Українку. Багато паралелей можна провести між її життям та долею Давида Гурамішвілі. Як Миргородська земля стала рідною для автора «Давитіані», так і грузинське Сурамі прихистило українську поетесу в останні її роки. Цікаво звучала драматизація розмови між Лесею та Давидом, що прославляла дві рідні для них країни. Пролунали з вуст гостей і рядки безсмертної поеми «Давитіані», і вірш «Зубівка», присвячений нашому рідному селу.

     А ще приємно було знову побачити у стінах школи її колишню випускницю Т. І. Адешелідзе, предки якої оселилися тут одночасно з Давидом Гурамішвілі. Тетяна Іванівна вже презентувала для наших учнів свою поетичну збірку «Повені моєї течія» на уроках літератури рідного краю. А на зустрічі прочитала вірш-звернення до славетного земляка.

     Готувалися до зустрічі і наші школярі – на уроках і в позаурочний час. Віршованими рядками подякували гостям за цікаве дійство учениці 4 класу Аліна Кольчик та Валерія Оленич.

     «Пройшло вже понад три сторіччя з дня народження поета і багато що змінилося на землі, але образ гордого і шляхетного князя, хороброго воїна, хлібороба, полум’яного патріота, видатного поета залишиться назавжди в нашій пам’яті», - звернувся до присутніх директор НВК Олег Малонога. А ще сьогодні образ поета – це символ дружби двох народів, заклик до боротьби за збереження миру на землі, прагнення до таких вічних людських цінностей як дружба, чесність, працьовитість, повага до старших, прагнення до знань. Адже завжди актуальними є і будуть для нас слова Поета:

Є твоїм знання дот смерті, завше є воно з тобою,

І його не вкрасти в тебе, не применшити дільбою;

Інше ж все, як в пастці, згине, інше ж все – піде маною.

Неосвіченій людині світ є явою лихою.

     А Тетяні Георгіївні і її колективу хочеться ще раз подякувати за цікаву подію, свідками якої ми всі стали, та побажати подальших творчих злетів.