З
7 по 15 червня 2012 року працівники
Миргородської районної станції юних туристів в складі: директора Віталія Чугуя,
методистів Вадима Філіпських та Олесі Нестеренко, педагога-організатора Світлани
Кулинич, керівників гуртків, які працюють на базі шкіл району Валерія
Омельяненка (Біликівська ЗОШ), Лариси Чухно(Дібрівська ЗОШ) і Василя Луценка(Трудолюбівська
ЗОШ), провела виїзний семінар-практикум керівників гуртків райСЮТур та
турорганізаторів шкіл.
За
підтримки голови Миргородської районної державної адміністрації Олександра
Волошка, заступника голови Миргородської районної державної адміністрації
Сергія Данилевського, голови районної ради Наталії Дудник, начальника відділу
освіти Сергія Сніцерєва та громадської організації «Молоді регіони» учасники
семінару здійснили похід по гірському Криму.
Маршрут
походу розпочався з с. Перевального і закінчився в с. Рибаче. Від Перевального
ми відразу ж почали набирати висоту. Підйоми були не складні, але затяжні.
Причому практично після кожного набору висоти ми знову спускалися вниз. І нам,
поки що не звичним до такого навантаження, було важко. Кожному стало зрозуміло,
чому на карті початок маршруту має своєрідну назву – «ішача стежка». Бо нам
вперто приходилося йти до своєї мети…
Перша ночівля в нас була на туристичній
стоянці «Онікс-тур» (1011 м), що знаходиться у підніжжя гірського хребта
Чатир-Дагу. Наступний день в нас розпочався зі сходження на одну з вершин
Чатир-Дагу – гору Ангар-Бурун (1453 м). Хоча нам потрібно було піднятися лише на 500 метрів вище місця нашої стоянки,
але цей шлях ми долали більше 2 годин. Не зважаючи на втому, ми не могли
налюбуватися казковими гірськими краєвидами, тисовою ущелиною, про яку місцеве
населення складає різноманітні моторошні
історії. Та нас не залякаєш. Коли ж ми, нарешті підкорили вперту вершину, то
були просто зачаровані прекрасним пейзажем! Ми змогли побачити майже весь свій
подальший маршрут, а також вдалині манило до себе море… Трішки відпочивши ми
відправилися на іншу вершину Чатир-Дагу – гору Еклізі-Бурун (1527 м), тим
більше, що нас запевнили місцеві жителі, що нам вистачить і 20 хвилин добратися
до неї. Та, насправді, виявилося, що в горах відстань і час мінливі. Ми до
Еклізі-Бурун йшли не менше 40 хвилин… Потім обід і розпочали спуск до місця
стоянки. Виявилося, що йти вниз аж ніяк не простіше, чим підніматися вгору. А
нам довелося скинути висоту близько 800 метрів. Туристична стоянка «Кутузовське
озеро» привітно зустріла нас кумканням жаб та писком кримських комарів. Та
головне, що там була прохолодна джерельна вода і можливість викупатися після
доволі складного переходу.
Наступного
ранку ми з новими силами вирушили в похід. В Ангарському перевалі ми знову
після Перевального повернулись до цивілізації, але ніхто не виявив бажання
добиратися до кінцевої точки маршруту автобусом. Так, що група в повному складі
продовжила свій шлях. Бажаючі напилися води з джерела Версі та направилися до
руїн укріплення Фуна, де й відпочили перед проходженням «Долиною привидів». Під горою Демерджі знаходиться «Долина Привидів» (пам'ятник природи) - мальовниче
скупчення геологічних утворень, які внаслідок вивітрювання набули химерних
форм. Фантазія природи, що розігралася, розкидала по схилу Демерджі численні
велетенські кам'яні статуї, що нагадують фантастичних чудовиськ, казкових
птахів і звірів, чарівні замки, вежі, колони, гриби. Звичайно, з Долини привидів» ми направилися
до гори Південна Демерджі (1239 м), а потім на туристичну стоянку «Джурла»,
поряд з одним із Кримських водоспадів.
Черговий перехід в нас розпочався з подорожі по Демерджі-Яйлі. По
дорозі ми підкорили ще одну з вершин
Криму – гору Уч-Терек (1246 м) та підійшли до Хапхальської ущелини.
Розпочавши затяжний спуск по ній, ми дуже дякували природі за те, що в дорозі
нас не наздогнав дощ, бо тоді спускатися стало б не тільки важко, а небезпечно.
Стежка нам підказувала, що, на відміну від нас, деякі туристи спускались по ній
не ногами, а «п’ятою точкою опори». Йти
було складно, але в ущелині не припікало сонечко і ми рухалися в тіні столітніх
буків. Потім ми кружляли крутими схилами гірської річечки. Декілька разів
форсуючи її по колоді, в брід, по каменях. На одній із скельних ділянок нам
стала в пригоді мотузка, яку ми використали для спуску. Частина групи не змогла
відмовити собі в задоволенні пірнути в холодну воду гірської річки, занурившись
в «ванну молодості». Це дало змогу продовжити наш маршрут далі, адже попереду
нас чекав водоспад «Джур-Джур».
Можна
розповідати ще багато цікавого про наш похід: про туристичну стоянку
Ай-Алексій, Карабі-Яйлу, урочище Чігенітра, Рибаче і, звісно ж, море. До речі, всі
дружно почали приймати морські та сонячні ванни, що наостанок «підсмажились»
пекучим південним сонечком.
Долаючи
круті спуски та підйоми, ми підняли прапори Полтавської області, Миргородщини
та громадської організації «Молоді регіони» на вершини гір: Ангар-Бурун, Еклізі-Бурун,
Південна Демерджі, Уч-Терек, завітали на Кутузовське озеро та водоспад
Джур-Джур. Пройшли тяжкий шлях по долині привидів та ущелині Хапхал. Хоча ми
були виснажені від походу, та в кожного
в серці залишилася частка прекрасного від побаченого. Словами не можливо
передати красу природи та дивовижність її витворів. Учасники стали справжньою
родиною, кожен підтримував одне одного і чим складніший був маршрут тим дружнішими
всі ставали. З такою дружбою не страшні були ніякі перешкоди.
Ми
щиро вдячні всім за підтримку і хотілося щоб кожен повірив в себе і підкорив
свою вершину, бо як сказав начальник відділу освіти Сергій Сніцерєв : «Краще гір можуть бути
тільки гори на яких ти ще не бував».
Відтепер
учасники походу отримали безцінний досвід, який зможуть використати під час
здійснення туристських подорожей та походів з учнівською молоддю стежками нашої
України 
Початок маршруту
Позаду Перевальне
От і перша вершина під час
походу
Турстоянка «Онікс-Тур»
Попереду гора Ангар-Бурун
Привал
Прапори Миргородщини та громадської організації «Молоді регіони» на
г.Ангар-Бурун
Прапори Миргородщини та
громадської організації «Молоді регіони» на г.Еклізі-Бурун
Турстоянка « Кутузовське озеро»
« Долина привидів»
|
