22 січня Україна відзначала День Соборності, приурочений проголошенню Акту Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.
Соборність українських земель означає їх неподільність та єдність. Ці словосполучення були і є актуальними як у контексті боротьби за об’єднання українських земель в єдину державу, так і в контексті збереження цього об’єднання в наші дні, коли Україна зіткнулась з неприхованою військовою агресією з боку Росії, реальною загрозою втрати своєї територіальної цілісності. Саме тому відзначення Дня Соборності набуває неабиякого значення.
У загальноосвітніх навчальних закладах району в цьому році до відзначення цієї події віднеслися з особливою відповідальністю. Замайоріли всі школи вишиванками та жовто-блакитними стрічками. З гордістю розгортали діти державний прапор під час проведення флеш-мобів. Зі сльозами на очах згадували імена наших земляків, полеглих на сході України. З надією на перемогу та єдність українського народу читали поезію Тараса Шевченка, Ліни Костенко та співали українські пісні. Маємо надію, що підростаюче покоління досягне великої мети – єднання українського народу.
Встане славна мати-Україна,
Щаслива і вільна,
Від Кубані аж до Сяна-річки
Одна нероздільна.
Щезнуть межі, що помежували,
Чужі між собою,
Згорне мати до себе всі діти
Теплою рукою.
Єднаймося, братаймося
В товариство чесне,
Най братерством, щирими трудами
Вкраїна воскресне!
Відзначаючи День Соборності України, оглядаючи величні і драматичні події, в яких спалахнула яскрава зірка всеукраїнського єднання, слід зробити певні узагальнення для сьогодення. Адже виразність аналогій та історичних паралелей, схожість проблем державного будівництва спонукають до роздумів над досвідом української національно-демократичної революції, включаючи і його негативний сегмент.
Хоча завжди залишається мрія про велику державу "від Сяну до Дону". Час від часу здається, що з’являється шанс її реалізувати. Ще трохи, ще кілька років потерпіти... і прийде нами керувати "з новим і праведним законом" мудрий, енергійний наддніпрянець із душею свідомого галичанина.
Але сподіватися і чекати – замало. Спробуймо нарешті щось зробити, щоби хоч на кілька кроків наблизитися до реалізації цієї гарної легенди. Адже задля неї варто жити – і нарешті почати перемагати!
Зі статті українського журналіста Ігоря Мельника "Легенда Соборної України. Мрія"
Підготувала Людмила Красюк | 
